Троянда Гі де Мопассана

Українка, яка підкорила Париж. Дівчина, яка вразила уваесь світ своїм відвертим щоденником. Перша жінка-художниця, чиї роботи виставили у Луврі. Та, що полонила серце Гі де Мопассана і її ім'я - Марія Башкірцева. 

Народилася Марія у сім'ї заможного і титулованого радника,який володів величезним маєтком у Гавронцях на Полтавщині.  Вона була дуже віддана український культурі, кожного разу у своїх подорожах підкреслювала, що приїхала не з Росії, а з України.

Юна, енергійна та сильна аристократка мріє про кар'єру художниці, всесвітню славу і надзвичайні звершення у широкому світі.  Але замість того, аби просто мріяти, дівчина вперто йде до своєї мети. 

Марія наполегливо навчається живопису і за два роки проходить семирічний курс у приватній академії професора Жуліана.  

На той час Башкірцева обрала найменш доступну професію для жінки, адже випускницям художніх шкіл було заборонено писати оголену людську натуру.   Заборона на знання власного тіла для жінки була майже абсолютною, навіть її вийнятковий талант мало що міг змінити.  

Художниця отримує численні мистецькі нагороди, починає виставляти свої полотна у парижському Салоні.  У спадок вона залишила більше, ніж 150 картин. Марія стала першою жінкою, чиї роботи потрапили у колекцію Лувру. 

Страшний діагноз

Доля обдаровує художницю  неймовірно щедро, - їй пророкують славу художниці, незрівнянної співачки, - але чомусь безжально швидко цих дарів і позбавляє. У шістнадцять був діагностований туберкульоз, Марія втрачає голос, далі - слух. 

У щоденнику безліч скарг на нездатність самореалізуватися. Вона почала писати його у 12 років, спочатку, ймовірно, тільки для самоаналізу (безжалісність і проникливість якого не може не вражати навіть при тому, що поєднується з вічним нарцисизмом) і самодисципліни. У якийсь момент література стала єдиною  доступною творчою сферою. 

Багатство і знатність були, мабуть, не меншою перешкодою, ніж могла б стати бідність, адже навіть її вчителі спочатку зневажливо ставилися до бажання, здавалося, розпещеної аристократки, стати митецем. Усім здавалося,що дівчина просто захотіла пограти пензликами і фарбами. 

Світській пані можна дилетантсько грати чи малювати, але негоже до виснаження працювати у майстерні, забуваючи про життєві радощі. 

Марія безперестанку  працювала над своїми полотнами. Судячи зі щоденника, її мучить почуття розбіжності між задумом і його втіленням, змушуючи шукати новіші мальовничі деталі, самобутню манеру і стиль. 

Листування з великим романістом 

У найближчому оточенні дівчини не було людей, здатних зрозуміти і гідно оцінити її досягнення. І художниця вирішується написати одному з найзнаменитіших своїх сучасників. Так, із дівочого капризу,  зав'язується листування, що стало одним з найцікавіших документів людських відносин тієї епохи. 

Марія зупинила свій вибір на Гі де Мопассані. Звичайно ж, що йому писало багато захоплених шанувальниць, але через непересічність оцінок і суджень незнайомки, великий романіст вирішив відповісти Марії. 

Вони обмінювалися компліментами, досить уїдливими зауваженнями і підозрами. Спершу Мопассан зверхньо повчав дівчину, проте врешті-решт був нею заінтригований, тому гаряче просив про особисту зустріч.

Але Башкірцева так і не відкриває йому своєї справжньої особистості та припиняє їхній епістолярний зв'язок. Згодом знаменитий письменник скаже, що ця дівчина асоціюється у нього з білою трояндою, символом бездоганності і чистої досконалості: "Це була єдина Троянда у моєму житті, чий шлях я  всіяв би трояндами, знаючи, що він буде таким яскравим і таким коротким!" 


Смерть

Знаючи, що приречена, Марія поспішає залишити після себе слід і пам'ять, уникнути неминучого забуття. Починає нові картини, надміру працює  - і завжди фіксує на папері свій стан, роздуми, переживання. Їй здавалося - принаймні так свідчать записи, - що найбільшого усіпіху вона досягає у живописі.

Однак, саме ті сторінки щоденника, де Марія нарікала на безжалісне провидіння, відсутність фізичних сил для втілення сміливих мистецьких проектів, - відразу і зробили її знаменитою. Незважаючи на те, що прожила вона всього 26 років.

Щоденник Башкірцевої переклали багатьма  мовами, про нього захоплено відгукувалися і її видатні сучасники, і пізніші цінителі.  Ця дівчина з неймовірною чуттєвістю відобразила настрій свого часу. Дух індивідуалізму. Ідеал людини, здатного протистояти ницості і недосконалості соціуму. 

Похована видатна українська художниця у Парижі.  


Джерела: 1. https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-russian-40304926