"Пані з горностаєм" або як на власні очі я побачила шедевр

Це полотно є одним з найвпізнаваніших портретів Леонардо да Вінчі після Джоконди.  За численними припущеннями впливових мистецтвознавців, на картині зображена коханка герцога Мілана Людовіко Сфорца – Чечилія Галлерані.

За словами Паскаля Котта, картина створювалася у три етапи: спершу на полотні не було жодної тваринки, так само, як і не було витонченої жіночої кисті руки. Вроджений перфекціонізм майстра став цьому на заваді. 

Коли Паскаль очистив картину від шару сторічного бруду і лаку, то зауважив, що у початковому варіанті у Чечилії в руках нічого не було. Тільки у пізніших варіантах з’явився горностай і блакитна накидка на плечах жінки.  Спочатку голову натурниці прикрашав чепчик із прозорої тканини, оздоблений особливою прикрасою – фероньєрою. Потім вуаль зафарбували,  також да Вінчі змінив лінію росту волосся і форму перенісся. 

Як будь-яка картина видатного майстра, цей шедевр викликає безліч припущень та теорії з приводу зашифрованого символізму. Існує три найпоширеніші гіпотези, чого у Чечилії в руках саме горностай. Згідно з першою версією, грецькою «горностай» звучить як «гале», а прізвище Чечилії – Галлерані, тобто у тваринці прихована назва натурниці.

Також, відомо, що на гербі герцога Сфорца був зображений горностай і це також можна вважати зашифрованим зв’язком між Чечилією і її коханцем Людовіко Сфорцом.

За другим припущенням, під час написання картини, ймовірно, що  Чечилія була вагітна, а тваринка, яка прикриває її живіт – вважалася символом чистоти та цноти.

А якщо керуватися третьою теорією, то Чечилія була владною жінкою і тримала герцога у своїх сталевих лещатах.

Під час Першої світової війни, щоб вберегти  «Пані з горностаєм» , картину відправляють до Дрезденської галереї мистецтв. Напередодні Другої світової, полотно знову сховали, але у 1939 році її все-таки прибрали до рук нацисти.

Після окупації Польщі, одразу на початку воєнних дій, картину вивезли з Кракова, аби транспортувати у музей Гітлера в Лінці. Пізніше «Пані з горностаєм» була виставлена у берлінському музей крейцера Фрідріха (сьогодні відомий під назвою Музей Боде). Генерал-губернатор Польщі,  Ганс Франк, у 1940 році наказав повернути відоме полотно до Кракова. У кінці війни завдяки польсько-американській комісії,  картина була знайдена у будинку Ганса Франка у Баварії, а в 1946 році повернена у Польщу.

Сьогодні картина зберігається в музей Чарторийських у Кракові, і є єдиним полотном відомого майстра, яке зберігається на теренах Польщі.

Влітку мені випала нагода насолодитися красою цієї картини наживо. Щоправда, була картина не у музеї Чарторийських (він на ремонті), а у Національному Музеї Кракова.

У місті надзвичайно пишаються «Пані з Горностаєм», вона стала своєрідним символом міста. Зображення Пані можна зустріти на  буклетах, магнітах, листівках, марках, блокнотах, у вітринах книгарень,  навіть горнятка із репродукцією картини.

Білет на виставку коштував 20 злотих (приблизно 140 гривень), і як на мене, то це не надто велика ціна, щоб подивитися на полотно да Вінчі власними очима.

Перше, що мене вразило – це розмір картини.

 Я уявляла її меншою, але вона відтворювала жіноче погруддя у повний розмір. 

Друге – презентація картини у музеї, тьмяне софітове освітлення, аби не пошкодити масляні вікові фарби на полотні.

Чомусь завжди здавалося, що як тільки побачиш один з відомих, визнаних світом, шедеврів, на тебе обов’язково має зійти просвітлення і ти зрозумієш у чому сенс життя. Але відверто, то зі мною такого не сталося. Я до останнього намагалася бути подібною на інших відвідувачів, які з великим трепетом і чуттєвістю вдивлялися у полотно… Проте нічого нового, окрім пані з горностаєм я не помітила: жодного прихованого сенсу, символів, чи таємного послання самого Леонардо.  Пам’ятаю, що із загальної маси людей я відверто вибивалася, на відміну від інших, які уважно роздивлялись картину, тихо мліла від рятівної прохолоди кондиціонеру, який розрахований на підтримання потрібних умов для збереження шедевру.Фотографувати було заборонено, але адміністрація музею завбачливо створила спеціальну фотозону, де можна зробити світлину на фоні репродукції відомої «Пані».Краків дивує великою кількістю різноманітних музеїв, як класичного, так і сучасного мистецтва. Одним із таких є «Крікотека», про нього я розповім докладніше у наступній публікації.